Ліс України: площа, поширення та основні типи

Ліс України поширений нерівномірно: великі масиви характерні для Полісся й Українських Карпат, тоді як у степу деревна рослинність частіше зосереджена біля води або в насадженнях. Підтвердженої оцінки частки лісів у площі держави в наданих матеріалах немає. Нижче — пояснення показників, порівняння природних зон і опис впливу лісів на ґрунт, воду та живі організми.

Площа лісів України: що враховують у статистиці

Площа лісів — це абсолютний розмір території, яку охоплює обрана оцінка; її подають у гектарах або квадратних кілометрах. Лісистість — частка певної території, вкрита лісом; її подають у відсотках. Площа відповідає на запитання «скільки землі», лісистість — «яку частину від усієї території».

Підтвердженої оцінки частки території, вкритої лісом, серед наданих матеріалів немає. Площу лісів у гектарах також не підтверджено, тому називати абсолютне значення або виводити його з неперевіреного відсотка було б неточно.

Для розрахунку лісистості площу території, визначеної як ліс, співвідносять із площею всієї території спостереження. Якщо межі обліку змінюються, змінюється і значення показника. Однакова за розміром ділянка лісу матиме різну частку в межах невеликої громади та в межах області.

Не менш важливо з’ясувати, що саме стоїть за словом «ліс» у конкретній таблиці. Земля, відведена для ведення лісового господарства, не тотожна площі, фактично вкритій деревами. Ділянка після вирубування або пошкодження може залишатися лісовою землею, хоча суцільного деревного покриву на ній тимчасово немає.

Молоді насадження теж потребують уважного прочитання статистики. Якщо дерева вже висаджено, але крони ще не сформували помітного покриву, супутникове зображення й господарський облік описуватимуть цю територію по-різному. Розбіжність не обов’язково означає помилку: спочатку слід порівняти визначення показників.

Окреме питання — дата спостереження. Ліс росте й відновлюється, але його стан змінюють також пожежі, пошкодження, рубки та нові насадження. Показники з різних років не варто ставити в один ряд без позначки часу, навіть коли в обох джерелах написано «площа лісів».

На результат впливають і межі території. Частку для всієї України не можна без пояснення порівняти з часткою для окремого природного району: знаменники в цих обчисленнях різні. Великий масив у малому районі здатен дати високу місцеву лісистість, не змінюючи суттєво загальнодержавний відсоток.

Для перевірки абсолютної площі потрібна публікація, де одночасно вказано одиницю виміру, дату та перелік врахованих земель. Офіційні матеріали Державного агентства лісових ресурсів України варто читати саме з цими уточненнями. Без них число гектарів виглядало б точним, але не пояснювало б, яку територію воно описує.

Якщо для роботи потрібен показник на певну дату, слід знайти датовану офіційну таблицю та звірити її визначення. Так можна відрізнити оновлені дані від повторення раніше опублікованої оцінки.

Ліс України за природними зонами: від Полісся до степу

Нерівномірність лісового покриву помітна навіть без порівняння відсотків. У Поліссі деревостани формують значні масиви; у Карпатах їхнє розміщення пов’язане з гірськими схилами та висотою. У лісостепу лісові ділянки чергуються з відкритими просторами, а в степу частіше мають вигляд окремих масивів, смуг або насаджень уздовж води.

Регіон варто порівнювати за кількома ознаками: чи з’єднані ділянки між собою, де саме ростуть дерева та які породи переважають. Місце з небагатьма, але великими масивами відрізняється від місця з численними вузькими лісосмугами. Зіставлення тільки загальної площі приховує цю різницю.

Таблиця показує характер розміщення, а не рейтинг областей за площею. Природна зона не збігається з адміністративною межею, тому показник для області не можна автоматично назвати показником Полісся чи степу.

Полісся: соснові масиви й вологі низини

Полісся охоплює північну частину України. Піщані ґрунти створюють умови для соснових лісів, а в пониженнях із надлишком вологи трапляються ділянки з вільхою та березою. Через таке сусідство сухіший сосняк і вологий ліс можуть лежати в межах одного краєвиду, але мати різний підлісок і стан ґрунту.

Соснові дерева добре помітні за кронами, проте назва «сосновий ліс» не означає відсутності інших порід. Береза може рости поруч із сосною або з’являтися на відкритіших ділянках. У підліску й приземному покриві теж відбивається різниця між піском, вологим пониженням і ділянкою після порушення деревостану.

На карті великі масиви Полісся виглядають суцільними, але всередині них є просіки, водойми, відкриті місця та ділянки різного віку. Щоб зрозуміти краєвид, дивіться не лише на зелений колір карти, а й на розміщення лісових масивів відносно річок і населених пунктів. Це допомагає відрізнити велику лісову територію від окремих невеликих гаїв.

Волога визначає, які дерева закріплюються в конкретному місці. На підвищенні вода швидше проходить крізь піщаний ґрунт; у низині вона затримується ближче до поверхні. Тому навіть сусідні ділянки Полісся не варто описувати одним набором порід або вважати однаковими за природними умовами.

Карпати: ліс на схилах і зміна рослинності з висотою

В Українських Карпатах важливий не лише напрямок на карті, а й висота місцевості. На схилах змінюються температура, зволоження та ґрунтові умови. Разом із ними змінюється склад деревостанів: бук, ялина й ялиця пов’язані з різними умовами гірського лісу, а відкриті вітряні місця мають інший вигляд.

Карпатський ліс складно уявити як рівне поле дерев. Схил спрямовує поверхневий стік, а корені утримують ґрунт там, де вода здатна зносити його вниз. Якщо порівнювати схил із рівнинним лісом, важливо звертати увагу на крутість місцевості, стан підстилки та те, чи є під кронами молоді дерева.

У Карпатах трапляється також сосна кедрова європейська. Матеріал «Ліси України» згадує її серед рідкісних для місцевих деревостанів порід і наводить приклади з Ґорґан та Чорногори. Це не підстава називати її типовим деревом кожного карпатського лісу: поширення породи слід відрізняти від її присутності в окремих місцях.

Гірська сосна утворює криволісся в субальпійському поясі. Воно відрізняється від високого лісу формою росту: дерева пристосовані до відкритіших і суворіших умов. На фотографії такого схилу низькі зарості не слід сприймати як молодий буковий чи ялиновий деревостан, який просто ще не встиг вирости.

Лісостеп: чергування дерев і відкритих просторів

Лісостеп поєднує лісові ділянки з відкритою рослинністю та землями, які використовують для господарства. На карті це — мозаїка, а не широкий безперервний пояс дерев. Для опису лісостепу важливі долини, схили та височини: на них відрізняються волога й властивості ґрунту.

У широколистяних лісах цієї зони трапляються дуб і граб; серед інших дерев України матеріал «Ліси України» називає також липу та клен. Склад конкретного масиву потрібно визначати на місці: назва природної зони не гарантує, що всі перелічені породи ростуть на кожній ділянці.

У лісостепу розмір лісу й зв’язок між його частинами мають значення не менше, ніж назва породи. Відокремлений гай і великий масив дають різні умови для переміщення лісових тварин і поширення рослин. На межі поля й деревостану більше світла та вітру, ніж під зімкнутими кронами всередині лісу.

Степ: долини, окремі масиви та захисні насадження

У степовій зоні відкриті простори переважають над суцільним лісовим покривом. Волога тут має особливе значення для розміщення дерев: долина чи пониження може підтримувати деревну рослинність там, де на відкритій рівнині її менше. Тому шукати степовий ліс зручніше за рельєфом і водою, а не за уявленням про рівномірну смугу на карті.

Захисні насадження також змінюють вигляд степового краєвиду. Лісосмуга вздовж поля не тотожна природному масиву за походженням, формою та складом рослинності. Вона може затримувати вітер і частину ґрунту, який він переносить, але сама її наявність не робить навколишню територію суцільним лісом.

Різницю між Поліссям і степом не слід зводити до формули «дерева є або їх немає». Питання в тому, наскільки великі деревні масиви, як часто вони трапляються та чи пов’язані між собою. Саме ці ознаки пояснюють, чому одна й та сама позначка «ліс» на загальній карті може описувати дуже різні краєвиди.

Хвойні, широколистяні та мішані ліси України

Поділ на хвойні, широколистяні й мішані ліси описує склад деревостану, а не його розташування. Один регіон може містити ділянки всіх цих типів. Щоб назвати тип конкретного лісу, потрібно дивитися, які дерева формують основний покрив, а не орієнтуватися на поодиноке дерево біля дороги чи узлісся.

Серед дерев, згаданих у матеріалі «Ліси України», — сосна, дуб, бук звичайний, ялина європейська, береза, вільха, ясен звичайний і граб звичайний. Цей перелік показує різноманіття порід, але сам по собі не визначає частку кожного типу лісу.

Хвойні ліси: сосна, ялина та ялиця

Хвойний ліс упізнають за деревами з хвоєю: в Україні до них належать, зокрема, сосна, ялина та ялиця. Сосновий деревостан на піщаній рівнині й ялиновий на гірському схилі належать до хвойних, але умови в них різні. Порівнювати такі місця лише за наявністю хвої недостатньо.

Сосна може формувати помітний верхній ярус, тоді як під нею ростуть береза або інші листяні дерева. У такому разі загальний вигляд лісу й точний опис його складу не завжди збігаються. Для визначення важливо з’ясувати, які дерева переважають на всій ділянці, а не в одному кадрі фотографії.

У Карпатах поряд із відомішими хвойними трапляється ялиця біла. Окремої уваги потребує гірська сосна: її густі зарості утворюють криволісся, а не високий рівнинний сосняк. Спільне слово «сосна» в назві не робить ці рослинні угруповання однаковими за виглядом і місцем зростання.

Хвоя, шишки й форма крони допомагають розпізнавати дерева, але сам тип лісу включає більше, ніж верхівки дерев. Важливі молоді рослини, підлісок, опале листя інших порід і стан ґрунту. Якщо під пологом сосен підростають листяні дерева, склад ділянки з часом може змінитися.

Широколистяні ліси: дуб, бук і граб

До широколистяних порід належать дуб, бук, граб, клен і липа. Їхні крони створюють інші умови освітлення біля землі, ніж відкритий сосновий деревостан. Після опадання листя формується підстилка, від властивостей якої залежить, як вода надходить до верхнього шару ґрунту.

Буковий ліс пов’язують насамперед із гірськими краєвидами Українських Карпат, але назва «карпатський ліс» не означає автоматично «буковий». Склад дерев змінюється від схилу до схилу. Поруч із буком можуть рости хвойні, а на відкритіших місцях деревостан поступається іншій рослинності.

Дубові та грабові ділянки допомагають побачити відмінність між породою і типом лісу. Дуб може бути помітним великим деревом, хоча в навколишньому масиві переважає інша порода. Для опису лісу потрібно врахувати весь деревостан: верхній ярус, молоді дерева та просторове розміщення порід.

Листяні породи відрізняються також місцем, яке займають у рельєфі. Вільха пов’язана з вологими ділянками, тоді як інші дерева ростуть на краще дренованому ґрунті. Тому запис «широколистяний ліс» корисно доповнювати відомостями про місцевість, інакше він приховує важливі умови зростання.

Мішані ліси: поєднання порід у деревостані

Мішаний ліс — це деревостан, у якому істотну роль відіграють і хвойні, і листяні породи. Прикладом для спостереження є ділянка, де сосни ростуть разом із березами. Інший вигляд матиме гірський схил із буками та ялинами, хоча загальна назва типу буде такою самою.

Мішаність не визначають за випадковим деревом. Якщо на краю соснового масиву росте береза, це ще не описує склад усієї ділянки. Варто оглянути ліс глибше: чи повторюється поєднання порід під пологом, на сусідніх місцях і серед молодих дерев.

Для послідовного опису деревостану зручно діяти так:

1. Визначте породи, що утворюють основний покрив над ділянкою.
2. Огляньте молоді дерева та підлісок під кронами.
3. Порівняйте склад у глибині масиву й біля узлісся.
4. Уточніть, як на склад впливають волога, ґрунт і рельєф.

Такий порядок не замінює фахового обліку, зате допомагає не називати весь ліс за одним помітним деревом. Він також показує, чому на карті порід потрібні точніші відомості, ніж просто зелена пляма лісового покриву.

Як місцевість і діяльність людини впливають на ліси

Розподіл лісів формується там, де одночасно збігаються умови для проростання, росту й відновлення дерев. Опади дають воду, ґрунт її затримує або пропускає, а рельєф визначає, куди вона стікає. Тому опис «вологий регіон» не пояснює, чому на його піщаному підвищенні й у сусідній низині ростуть різні дерева.

Піщаний ґрунт швидше пропускає воду, а в пониженні вона може затримуватися поблизу поверхні. Це допомагає зрозуміти сусідство сосни з березою та вільхою в краєвидах Полісся. Важлива не лише загальна кількість вологи, а й те, чи доступна вона кореням у конкретній точці.

У горах до ґрунту й опадів додаються крутість схилу та висота. На схилі вода й частинки ґрунту рухаються інакше, ніж на рівнині, а відкриті місця сильніше відчувають вітер. Карпатський ліс тому не варто оцінювати за тією самою простою схемою, що й ліс на плоскій піщаній ділянці.

Людина змінює не тільки площу деревного покриву, а й його будову. Після рубки, пожежі чи висаджування молодих дерев на ділянці можуть співіснувати відкриті місця, підріст і дерева, що збереглися. Іноді на карті все це — один контур, хоча умови всередині нього неоднакові.

Щоб описати вплив на конкретну ділянку, зверніть увагу на ознаки:

• чи зберігся під деревами підлісок і молодий самосів;
• чи вкритий ґрунт листям, хвоєю та іншими рослинними рештками;
• чи є сліди стоку води та винесення ґрунту зі схилу;
• чи переходить ліс у поле, луку, долину або інше відкрите місце.

Ці спостереження пояснюють стан ділянки краще, ніж оцінка лише за висотою дерев. Наприклад, високі стовбури без молодого покоління показують іншу картину відновлення, ніж деревостан із підростом під кронами.

Насадження теж слід оцінювати в контексті місця. Дерева, висаджені в захисній смузі серед полів, виконують іншу роль у краєвиді, ніж природний масив біля води. Обидва можуть бути помітними на знімку, але їхні форма, оточення та умови для інших видів різняться.

Порівняння знімків різного часу потребує обережності. Відкритий ґрунт після робіт, молоді рослини та сформовані крони по-різному виглядають згори. Перш ніж назвати зміну кольору на карті втратою або приростом лісу, потрібно з’ясувати, що сталося на самій ділянці.

Роль лісів для ґрунтів, води й біорізноманіття

Ліс впливає на ґрунт через корені, підстилку й рослини під деревним пологом. Корені утримують частинки землі, а шар опалого листя та хвої прикриває поверхню від прямого впливу дощу. На схилі захисна дія рослинного покриву особливо помітна — вода рухається вниз, а стан рослин визначає, наскільки легко вона захоплює ґрунт.

Захист не обмежується наявністю великих дерев. Якщо під ними зберігаються трави, чагарники й молоді рослини, поверхня ґрунту прикрита на різних рівнях. Відкрита ділянка після порушення деревостану має інші умови для стоку та висихання, навіть якщо поруч залишився неушкоджений ліс.

Для води важливе те, як опади проходять крізь крони, підстилку та ґрунт. Частина води затримується на рослинах, частина просочується в землю, решта рухається поверхнею. Результат відрізнятиметься на піщаній рівнині, у вологій низині та на крутому гірському схилі.

Поблизу річок і струмків деревна рослинність пов’язує водне середовище з навколишньою сушею. Корені зміцнюють ґрунт на берегах, а затінення змінює умови біля води. Під час вивчення річкових басейнів корисно помічати, де ліс підходить до русла, а де берег відкритий або зайнятий іншою рослинністю.

Біорізноманіття — різноманітність живих організмів, їхніх угруповань і зв’язків між ними. Ліс дає різні оселища: крони, кору, підлісок, підстилку, вологі місця й галявини. Сосновий масив на піску та вільхова ділянка в низині не однакові за такими умовами, навіть коли обидва позначені на карті як ліс.

Мішаний деревостан додає різні форми крон, листя та місця для росту інших рослин. Водночас різноманіття не можна визначити лише за кількістю порід великих дерев. Для повнішої оцінки потрібно бачити також стан підліску, наявність молодих рослин і зв’язок ділянки з навколишніми оселищами.

Важлива й цілісність масиву. Коли ліс поділений на віддалені частини, переміщення організмів між ними може відрізнятися від умов у великому зв’язаному деревостані. Тому карти площі й лісистості корисно доповнювати оглядом форми ділянок і проміжків між ними.

Як зіставляти ліси різних регіонів України

Для порівняння Полісся, Карпат, лісостепу й степу почніть із масштабу. Загальна площа лісу показує розмір, лісистість — його частку в межах обраної території, а карта — суцільність і розташування масивів. Жоден із цих способів самостійно не описує весь краєвид.

Потім порівняйте природні умови й склад дерев. Піщана рівнина із сосною, гірський схил із буком, лісостеповий дубовий масив і захисна смуга серед степових полів потребують різних пояснень. Для кожного місця мають значення волога, рельєф, стан підліску та походження насаджень.

Якщо вам потрібна площа в гектарах або актуальний відсоток, знайдіть датовану публікацію з чітким визначенням показника. Запишіть джерело, межі території та одиницю виміру поруч із числом. Лише після цього зіставляйте регіони або перевіряйте, як показник змінився з часом.