Харківська область

Рівнини та річкові басейни Харківщини

Хвиляста рівнина знижується на південний захід, до басейну Дніпра, і на південний схід, до басейну Дону. Її перетинають річкові долини, яри та балки. На північний схід заходять відроги Середньоруської височини, а на південь — Донецького кряжа. До басейну Дону належить 75 % території області, до басейну Дніпра — 25 %.

Для Харківщини характерний помірно континентальний клімат із теплим сухим літом. Серед ґрунтів переважають чорноземи. Ліси й чагарники займають близько 11 % території та зосереджені переважно біля річок, на високих правих берегах.

Харків і районний поділ

Адміністративним центром області є Харків. Нині до її складу входять 7 районів: Богодухівський, Ізюмський, Берестинський, Куп’янський, Лозівський, Харківський і Чугуївський. До зміни районного поділу у 2020 році їх було 27.

За переписом 2001 року в області проживало 2 914,20 тис. осіб. За оцінкою Держстату на 1 січня 2022 року — 2 598 961 особа.

Східне положення та сусіди

Харківщина займає 31 415 км² на сході України. Вона межує із Сумською, Полтавською, Дніпропетровською, Донецькою та Луганською областями, а також із Бєлгородською областю Росії. Територія простягається приблизно на 210 км із півночі на південь і на 220 км зі сходу на захід.

Рішення про створення Харківщини

Постанову про утворення Харківської області ухвалили 9 лютого 1932 року. 27 лютого того ж року її затвердив ЦВК СРСР у межах рішення про створення п’яти областей на території України.